Зашуміла тихо нічка за вікном,
Я сижу на кухні, бавлюся пивком,
Раптом, бачу, тінь підкралась до дверей,
Це ж мій Жорик, - уркаган усіх зверей!
Погляд дерзький, ухо рване, хвіст трубой,
Він учора знов ходив на смертний бой,
Весь район його боіться, навіть пси,
Ти у Жоржика нічого не проси!
Він підходить, когті точе об діван,
- Чуєшь, фраєр, відкривай свій чемодан,
Я голодний, третій час мабуть пішов,
Де мій "Віскас" - найулюблений улов?
Шепочу йому:- Начальник, почекай!
Ти закон котячий тут не порушай,
Сам ти в курсі, що в карманах ні ши-ша!
Тут у Жорика прокинулась душа.
Спить у кріслі, пузом до гори лежить,
У ві сні під вуса тихо муркотить,
Єх! Романтика блатна - котяча доля!
Він за "Віскас" все віддасть і навіть волю!
18.08.2026 г.
Котик Жорик. укр
© Copyright: Вадим Задорожный, 2026
Свидетельство о публикации №126082201119
Свидетельство о публикации №126082201119
Рецензии