Кохання вмерло
Любов беззахисна розтанула в обмані.
На смуток нашу поміняли радість.
А ніжність зникла у ранковому тумані.
І я боюсь там втратити реальність.
Мить неповернення і вже не повернутись.
Бо повернутися не можна з небуття.
Губами ніжними до тебе не торкнутись,
Не бачити очей, тих що любив так я.
Волосся вже не пестити красивих.
Оголених не гладити плечей.
О Господи, мені дай трохи сили,
Щоб зберегти любов серед смертей!
Щоб злу не дати загубити душу
Не навернути в ненависть свою.
Плескати гнівом ти мене не змушуй.
Коханню новому , надію подаруй!
Розтануло кохання у брехні,
Несправедливістю була розп’ята.
А за вікном сумні ідуть дощі,
Нам граючи розлучення кантату...
© Copyright: Валентин Брилев, 2026
Свидетельство о публикации №126082102458
Свидетельство о публикации №126082102458
Рецензии