Я полюю на сни, виплітаючи з пір'я тенета.
Вітерець додає павутиння осінніх думок.
Місяць в небо пірнає, неначе яскрава монета,
І ховається в хмари, зробивши ще крок до зірок.
А метелики снів поспішають на вогник мінливий.
Я чекаю на них, причаївшись у вечірній тиші.
Їх крилатий танок таємничий, веселий, грайливий,
Заплітає у коси осінні розкішні вірші.
Заворожує дійство, крокую поволі за снами.
Хто "ловець" тут, хто "здобич" — напевно, забула давно.
І солодке ніщо обіймаю тихенько руками,
Розплетаю тенета, і пір'я летить у вікно...
20.08.26
Я полюю на сни...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126082003611
Свидетельство о публикации №126082003611
Рецензии