Клэн як рана сюита

Клен як рана
       сюїта

Розливається
по схронах
пам’яті,
життя моє –
Краєм в травах,
рос де грона,
верб у цвіті
застає.

Приспів:
Не садив – сам виріс, друже,
Весь високий і стрункий,
Так припав до серця, дуже –
Та без мене, там сумний.
Як та гойдалка – життя є –
Лиш в кінці його спізнаєш!
Та й гіркі – часи новітні,
Хата й цвинтар десь – невтішні…

Там акацій
цвіт духмяний –
топіль шепче:
«Ти приходь!».
Одноногий
Клен, як рана,
Обійняти, друг,
Відтодь…

Приспів:
Не садив – сам виріс, друже,
Весь високий і стрункий,
Так припав до серця, дуже –
Та без мене, там сумний.
Як та гойдалка – життя є –
Лиш в кінці його спізнаєш!
Та й гіркі – часи новітні,
Хата й цвинтар десь – невтішні…
 
Так далеке
і близьке ти –
вже й доріг
туди нема?
Так, закотиться
вже решта,
в захід,
рідна кінема…

Приспів:
Не садив – сам виріс, друже,
Весь високий і стрункий,
Так припав до серця, дуже –
Та без мене, там сумний.
Як та гойдалка – життя є –
Лиш в кінці його спізнаєш!
Та й гіркі – часи новітні,
Хата й цвинтар десь – невтішні…
 
Просто все,
все розумієш:
…знаки Вічності
Летять;
ще вчимось
порозумітись,
та себе й других –
прощать…

Приспів:
Не садив – сам виріс, друже,
Весь високий і стрункий,
Так припав до серця, дуже –
Та без мене, там сумний.
Як та гойдалка – життя є –
Лиш в кінці його спізнаєш!
Та й гіркі – часи новітні,
Хата й цвинтар десь – невтішні…
   
В’ячеслав Шикалович
29.01.2013р. – 18.08.2026р.
Мелодія на слова пісні: