Зникають потихеньку в Леті
Такі спекотні літні дні,
Солодкі, стиглі, запашні,
Завжди у пристрасному злеті.
В озерних водах прохолодних
Сумує лебідь за теплом,
За миролюбним бережком
У срібних росах непорочних.
Втішає милого лебідка,
Чуттєвим обійма крилом,
Немов довершеним щитом
І поглядає, мов сирітка…
Мені здалось, вона шепоче
Про щирість лагідних розмов,
Про вічну вірність і любов,
Про те, що серцю найдорожче…
А я згадала, як в тумані
Відчула теплих рук крило,
Очей закоханих вино,
Себе, застиглу у нірвані…
Згадала
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126081705081
Свидетельство о публикации №126081705081
Рецензии