Коли затихне день і прийде ніч,
Збираю вкупу всі свої думки
І кожну слухаю, якусь беру у вірш,
А інші відпускаю залюбки.
Дивлюсь на світ і думаю про те,
Який він різний в суміші подій,
Про силу зла, що губить все святе
І забирає іскорки надій.
Про трепетне кохання теж пишу,
В цій темі бачу віковічний смисл…
Лечу у мріях, по стежках бреду,
Кажу собі: “Ти сильна, усміхнись!”
Пишу про щастя і людське життя,
Про радощі і тужний серця щем,
Усі мої жадання й почуття
Мені здаються теплим промінцем…
До серця дослухаюсь, до вітрів,
В пітьмі шукаю істини зерно,
Втрачаю часом віру в силу слів
І упускаю втомлене перо…
Коли затихне день
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126081603165
Свидетельство о публикации №126081603165
Рецензии