Два кладовища кладбища

          ***


Над «Пискарёвкой» - Петербургские дожди,


І над «Личаковкою» - Львівськиї тумани,
Не верь всему, что говорят вожди:
Вони лукавлять –, наче дітям мами…

Плачь, небо Балтики –


                разлившейся Невой,
З Карпатських гір –
                Дністер у половодді,
Сознайся, Питер,
                кто спит под тобой;
І хто в квадратиках
                Личаківських «угодій»?

Порядок Питера –


                «квадратно-гнездовой»:
Спят люди тут, удушены блокадой,
Стою зимой с раскрытой головой,
И лишних слов, пожалуйста, - не надо!..

І на «Личаківці» радянськії бійці


Також поховані – хоча б з НКВСу, -
І матері були в них, як у всіх,
І не вони послали їх до лісу…

Я пам’ятаю власний переляк, -


Неначе я в бандерівців на мушці, -
Неначе кляп всередині закляк:
«56-й»,
        і я –
              у горній дужці…

Оденьте капелюхи, кто простыл,


Если по-русски, кажется, - ушанки,
Простить непросто – я там был,

Но по-другому выжить нету шансов!