Що є любов твоя вчора,
коли згоріла вся дотла?
На ранок – попіл вже вона,
як був вночі між тіл пожар!
Та досі гріє те тепло -
яке вночі нас так пекло...
Ти тільки дунь - я знов твій жар
до божевільності, до болю…
Як мною ти - тобою хворий...
Любов нам спалює тіла,
якщо серця нам не змогла...
А може, хай це не тривожить?
Аутодафе нас не божить...
Вогню танцюють язики,
з’єднавши наші дві руки,
явивши в попелі рядки:
Люблю не завтра, не вчора…
Щочасно! Вічно! І - дотла!
Написано вогнем
© Copyright: Юджин Папуша, 2026
Свидетельство о публикации №126081405957
Свидетельство о публикации №126081405957
Рецензии