Я була вже за крок до істини, до Плероми.
Але знову Любов обрала на горизонті
Ілюзорних подій, що звуться життям і домом,
Щоб звільнити Своїх від вічної гри Архонтів.
І коли вже знайшла ті душі, які шукала
На сансарному колі втілень у цьому світі
Хтось урвав із обіймів геть усе, що тримала.
Але ж діти! То були ще зовсім маленькі діти.
Як сполохана зграя, злетіли кудись за обрій.
Я повинна, я мушу наосліп вас відпустити.
Хтось краде нашу радість. Вже випив і сміх, і море.
Але ж діти — це привід, це змога людей любити.
Ви — мої два крила. Ви на серці завжди лежали.
Все, що можу тепер, — молитвою благословити.
І гуде порожнеча, і в серце летять кинджали.
І шукаю свої я крила, щоб далі жити.
Лена Жажкова
14.08.2026.
Два крила
© Copyright: Елена Жажкова, 2026
Свидетельство о публикации №126081405745
Свидетельство о публикации №126081405745
Рецензии