Не зводив погляд свій з лазурі неба,
де у серпанку ніжній синяві,
неначе чарівна царівна Феба"
живуть з обранцем вдвох,немов живі.
Коли супутник запросив до танцю,
мені щось нагадало дивний сон,
як на поверхні музики із глянцю
серця їх закружляли в унісон.
Під музику небесної гітари
я аж лице сльозами оросив,
прожогом дві в одну злилися хмари,
коли її до танцю запросив.
Яскраві блиски рухів оксамитних
підкреслювали талію тонку,
закохані в подобі хмар блакитних
злилися у тендітному танку.
Спостерігав,як хмари обіймались,
овечки дві в небесній вишині,
так пристрасно,мов люди цілувались
відразу приязнь ожила в мені.
Аж раптом хмари прочинили небо,
вмить розітнулась синя височінь,
то мабуть їх Господь забрав до себе
лиш зоряна залишилася тінь.
серпень 2026
О.Чубенко - Карпусь.
Дв хмари
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126081402107
Свидетельство о публикации №126081402107
Рецензии