Не вмію бути грубою, різкою,
По-вовчому дивитись на людей.
Не б’ю по нервах чорною мітлою
І уникаю буряних страстей.
Я краще промовчу, коли погано,
Хай думають, для мене це пусте,
Але й не підкорятимусь слухняно,
Коли хтось в очі перцем слів жбурне.
Я не копаю ям, серця не раню
Словами, що гостріші від ножа,
Але і щоку іншу не підставлю,
Є у терпіння все ж таки межа!
Душевні муки залишають шрами,
І серце часом рветься на шматки,
Та я не буду дмухати вітрами,
Хоча і не дозволю розп’ясти.
Не буду сперечатись гарячіше,
Залишу цей фальшивий маскарад,
Гнучкіше просто стану і мудріше
І збережу в душі затишний лад.
Стану мудрiшою
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126081306223
Свидетельство о публикации №126081306223
Рецензии