Час творіння минув. Не сьогодні. Не вчора.
Час творіння минув у суботу,
коли у людині прокинулась хижа потвора,
що забагла не меду життя, а смоли
із відкритого в пеклі душі ресторану
із звабливим меню потенційних бажань
доторкнутись до мрій безнадійних екрану,
що висвічує привід для снів і вагань.
Час творіння минув. Це - не зле, і не добре.
Він минув просто так, щоб між мертвих живих
нерозгаданий задум скотився за обрій
неможливості бути собою між тих,
хто кричав про своє… Про пусте і єдине,
безумовно приємне у миті… А там,
поза нею, нехай вже хтось інший порине
у безодню, де світло не світить світам,
що так схожі на втрат передчасних комору,
переповнену чорним піском каяття…
Час творіння минув. Не сьогодні. Не вчора.
Він минув від початку буття і життя.
***
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126081300226
Свидетельство о публикации №126081300226
Рецензии