Занебокрайносте моя!
Озвіться хоч окрайцем долі!
Життя крокує навмання
Між хижих веж та темних колій.
Провідмінявши всі слова,
Розчулені ночами літа,
Ви ще накличете дива,
Що прагнуть радості магнітом.
Вас не гнітить сумний ландшафт
І неузгодженість опіній.
Серед натхнення анфілад
Барокових бракує ліній,
Перетворившись на тотем,
Забутий багатьма - не мною!
Ви свій нарощуєте темп
Серед гекзаметрів сувоїв.
Така прозора, тиха міць
В алюзіях та паліндромах,
Що знову молодість бринить
В баладах щирих та знайомих..
До запитання
© Copyright: Марина Чиянова, 2026
Свидетельство о публикации №126081208567
Свидетельство о публикации №126081208567
Рецензии