Стихало небо в барвах манго,
А слух втішали звуки танго.
Манила цвітом смоківниця,
Немовби діва яснолиця.
З очей лилось медове світло,
А серце радощами квітло,
Вуста жадані – полуниця,
Жага нестримна – як зірниця.
Йшли аромати від букета,
Світилась усмішка відверта,
В очах закоханих – фієста,
В душі – співуча ніжна флейта…
Яка прекрасна мить прощання,
Вгашала смуток мить зізнання.
Вчувався в танго смак інжиру,
Вбирало серце щастя мирру…
Мить прощання
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126081207914
Свидетельство о публикации №126081207914
Рецензии