Одного дня я перестану чекати,
Що ти прийдеш, торкнешся плеча.
Винесу спогади всі із кімнати,
Загублю у непотрібних речах.
Одного дня я нарешті забуду,
Як востаннє торкався твоєї руки.
Перестану блукати немов приблуда,
Бо ночі безсонні даються взнаки.
Одного дня я не стану зважати
На тих, хто поруч промовляє ім'я.
Я не буду більше страждати,
Хай навіть фото полетять у сміття.
Одного дня я відчую, що вільний
Від спогадів болісних і щасливих.
Ніхто вже не скаже, що божевільний,
Бо згадував частіше, ніж можливо.
Одного дня я втрачу надію,
Що ти почуєш мене крізь вуаль.
Забути тебе - майже мрія...
Одного дня... Та не сьогодні, на жаль.
Одного дня
© Copyright: Карнилгор, 2026
Свидетельство о публикации №126081200656
Свидетельство о публикации №126081200656
Рецензии