Місяць Землю огорнув
Сріблом лагідним своїм.
Зорі між собою
Розмовляють.
А Чумацький Шлях
Тим зорям підморгнув —
Тільки люди сплять,
Того не помічають.
Та не спить поет,
В руках зім;ятий лист.
Він шукає рими,
Рифми та метаморфози.
Де сховався бажаний сюжет?
Та чому виходить знову проза?
В пошуках,
Забувши про часи,
Підкорити прагне
Поетичну Музу…
Раптом погляд
Зачепився за букет
Із сонячних мімоз,
Що у місячному сріблі
Гордо сяють.
Тиша одкровення -
Місяць заховався за туман.
Вже нема віршів,
І вже затихла проза.
Він щасливо посміхнувся
І згадав,
Як вона раділа
Оксамиту сонячних мімоз,
Що для неї
Він приніс з мороза.
Мiсячна Муза
© Copyright: Наталия Чайка -Зотова, 2026
Свидетельство о публикации №126081100595
Свидетельство о публикации №126081100595
Рецензии