Наскрізь продирає норд-ост, до кісток,
додолу схиляє дерева.
Та міцно тримається вишні листок -
сталево, сталево.
Пустелю лишає орда сарани,
де вчора сади розцвітали.
Та ще забринчать навесні ручаї -
цимбали, цимбали.
Допоки живе в цьому серці любов
висока, глибока, бузкова,
співатиме жайворон серед дібров,
і мова, і мова.
Архіп Куїнджі. Дніпро вранці. 1881
про Днiпро та цимбали
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126081103575
Свидетельство о публикации №126081103575
Рецензии