От дождей седа дорога... М. Танк перевод
И песок набряк и вспух,
Только вечер синит строго
Облаков белёсый пух.
Солнце клонится на небе,
Уж достанешь кочергой;
Золотого бора гребень
Пахнет свежею смолой.
Ноги грязь сырую месят,
Испугавшись, заяц мчит,
И совой поднялся месяц,
Крылья вытянул в ночи.
Я запел, а эхо грозно
У меня над головой
Разогнало мои звёзды,
Золотой звенящий рой.
Эх, зачем вас испугал я,
Ну, вернитесь-ка назад, -
Веселиться будем, - звал я, -
Я для вас родимый брат.
И по шишкам, и по тропам
С комариным звоном зорь
Ветер крыльями захлопал,
Опадая в синий бор.
Оживили лог зверушки,
Чудо-птицы взмахом крыл,
Под сосновые частушки
Пьяный ветер завихрил.
С этих дней, что в чарах сказки,
Под напев дорожных лоз
Стал я песняром селянским
Этих стёжек и берёз.
Перевод с белорусского
Оксаны Гориславской
Максiм Танк
Ад дажджоў сівы гасцінец...
Ад дажджоў сівы гасцінец
і пясок набрак і спух,
толькі вецер ярка сініць
хмараў белых лётны пух.
Сонца хіліцца на небе,
ўжо дастанеш качаргой;
залатога бору грэбень
пахне свежаю смалой.
Ногі гразь сырую месяць.
Заяц спуджаны уцёк,
і савой падняўся месяц,
крыллі выцягнуўшы ў змрок.
Я запеў, а рэха бору
у мяне над галавой
разагнала мае зоры,
залаты звінячы рой.
Эх, навошта я вас спудзіў?
Ну, вярніцеся назад, -
весяліцца разам будзем,
я ваш блізкі, родны брат.
І па шышках, і па тропах
з камарыным звонам зор
месяц крыллямі залопаў,
ападаючы за бор.
Прыляцелі дзівы-птушкі
і з лагоў лясных звяры,
пад сасновыя частушкі
п’яны вецер завірыў…
З тых дзён, поўных чараў казкі,
пад напеў дарожных лоз,
стаў я песняром сялянскім
гэтых сцежак і бяроз.
• 1937
Свидетельство о публикации №126081004918