***

Її я обіймаю,бо ціную,
разОм лягаю спати і встаю
палким цілунком у вуста цілую
осердя колисаночку свою.

Вона мого життя частинка долі
немов новонароджене дитя,
не можу жити без її роздолля,
без неї не буває майбуття.

Це я про Нашу Рідну Україну,
про велич і хлібів її лани
в часи тяжкі її я не покинув
хоч і живу в оточенні війни.

Люблю я Україну до безтями
Карпатські гори і небес блакить
із ріками,озерами,хребтами
хвилююся за неї кожну мить.

Люблю одну її до божевілля,
вона для мене-напівпровідник
немов поваба,чи п'янке чар-зілля,
так за роки життя до неї звик.

Люблю світанки витончені ранні
і ніжний захід сонця вечорів,
я їй щодня освідчуюсь в коханні
при шелесті тополь і яворів.

Оожнюю я щік її рум'янці,
вона всесвітній чарівний квітник
в віночку і в сорочці - вишиванці,
неначе мами вишитий рушник.

Люблю єдину,рідну Україну
її ліси,озера і поля,
одну її кохаю,мов дівчину,
вона моїх батьків Свята земля.

серпень 2026
О.Чубенко-Карпусь.