Я нікого не рятую, рятувати годі.
Мій вогонь схолов у серці, як вода в негоді.
Я давно вже не шукаю, вже ніхто не винен,
Не доводжу, що я варта, і іду віднині.
Просто стало все на місце, чисто без ілюзій,
Розійшлися всі дороги, спалено мости.
Я не маю більше злості на колишніх друзів,
Нам упевнено і просто далі не іти.
Затікає лютий холод у мої світлиці,
Світ навколо став скляним і чужим на дотик.
Ми лишилися по черзі на своїй границі,
Я мовчу, і в цій тиші є мій власний спокій.
Скляний свiт
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126080901866
Свидетельство о публикации №126080901866
Рецензии