Блукає вітер у серпанку
І ще мовчать гаї,
Цілують небо до світанку
Серпневі ліхтарі.
Ніч зорепадами проллється
Крізь холоди імли,
У відблисках роси нап’ється,
Торкнувшися землі.
Без сліду розчинившись в часі,
Впаде покірно вниз,
Де вічність ходить до причастя
Без сліз, без слів і рис.
І доки небо п'є ковтками,
Спалахують вогні,
Ми — тільки подих між зірками.
Лише… Та — не вони…
***
© Copyright: Ольга Гресс, 2026
Свидетельство о публикации №126080602478
Свидетельство о публикации №126080602478
Рецензии