Я усе до др бниць пам ятаю

Па'ятаю минуле колишнє
і усе,що раніше було
чим втішалось життя навколишнє,
чим село Білозір'я жило.

Пам'ятаю,що люди носили,
це тоді,як були молоді,
як гребли і,як сіно косили,
як водились п'явки у воді.

Поновилося в пам'яті збіжжя,
як по місиву в школу брели,
манівців і безпуть бездоріжжя
і бенкетів убогі столи.

Пам'ятаю плетінь огорожі
і скрипучий старий перелаз
знову неньки згадав вроду гожу
і настільний старий керогаз.

Пригадалися шолом,чи каска
кури воду,з якої пили
і старенька,тяжка баби праска
віз скрипучий і мляві воли.

Пам'ятаю канал за городом,
куди бігли купатись на "глей",
як ми дихали всі кислородом,
не таким,як тепер-наче клей.

Пам'ятаю поштамп,листоношу,
ожила згадка юності знов,
де за зиск не кохали і гроші,
а за щирі стосунки й любов.

Дні років пам'ятаю хороші,
й історичний травневий парад,
рідну школу свою на холоші
і діяльність колгоспних бригад.

І ікону на покуті скраю,
скриню мами моєї стару
я усе до дрібниць пам'ятаю
коли в руки  світлину беру.

Плаття неньки нове у горошку
патефон,що так довго мовчав,
і стареньку Джмолеву гармошку
на якій батько грати навчав.

Пам'ятаю жупан,стару свиту,
і,як грали в селі скрипалі
діда хату соломою криту,
глек гончарний на отчім столі.

Так приємно від спомину стало,
і спокійно на серці мені,
дуже прикро,що стрімко промчало
це життя на шаленнім коні.

серпень 2026
О.Чубенко-Карпусь