Нiжнiсть
У водах озерних сріблилося літо,
І вечір спокійно крило опускав,
З тобою удвох ми дивились на місто,
На хвилі, де лебідь граційно пірнав.
Забулися всі хвилювання щоденні,
Була тільки тиша і спокій душі.
Пливли у блакиті хмарки незліченні,
Шептали тихенько про щось комиші.
Було так затишно сидіти на лаві,
Триматись за руки, як в юні роки,
В очах помічати перлинки яскраві,
Коли пролітали стрімкі літаки…
Ми серцем відчули, як давнє хвилює,
Як б’ється у грудях нетлінна жага,
Як трепетно ніжність безмежна пульсує,
Нагадує щемко минулі літа…
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126080305895
Свидетельство о публикации №126080305895
Рецензии