Десь далеко закувала зозуля в гаю
І дівчина згадала про долю свою.
Згадала дитинство и юність свою
І заплакала бідна від того жалю.
Чом ти доле мене незлюбила,
Що не любить і милий мене.
Невже я ніколи не буду щаслива,
Що я такого для цього зробила.
Можливо тому , що бідного роду,
Чи може погана для всіх моя врода.
А може це просто заздрість людська,
Або в мене доля така.
Мої ви рідненькі тато й матуся,
До вас я зараз хочу звернуться.
Чому дали вроду а долі не дали,
Та мабуть про це ви і самі не знали.
Тепер зозуле хоч ти накуй мені долю.
Можливо той хлопець , що їде по полю
Почує тебе і на мене погляне
І моє серденько до себе притягне.
02.08.2026
Десь далеко закувала зозуля в гаю
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2026
Свидетельство о публикации №126080303194
Свидетельство о публикации №126080303194
Рецензии