Зачарована нiч на хуторi
над хатами білими….
Ворожив скрипаль-цвіркун
ніч кохання з милою…
Розстелив туман рушник
голубою стрічкою…
Мілувався Молодик
в задзеркаллі з річкою…
Ніч розсипала зірки
під своєю стріхою…
Серце – вишнею в дворі,
заманило втіхою ...
Цілувався, ой, нене,
з милою дівчиною ...
Обіймала та мене,
ніжно під калиною ...
Ті роки пішли в туман
з юністю рутвяною…
Виріс кам'яний паркан
проміж нас з коханою…
І шепоче очерет:
Де ти був сторіччями!?
Станув в ночі силует
хутору і дівчини…
Перше щастя, не секрет,
із журбою вінчане…
Свидетельство о публикации №126080206082