Зачарована нiч на хуторi

 У небі Місяць плив чаклун
над хатами білими….
Ворожив скрипаль-цвіркун
ніч кохання з милою…

Розстелив туман рушник
голубою стрічкою…
Мілувався Молодик
в задзеркаллі з річкою…

Ніч розсипала зірки
під своєю стріхою…
Серце – вишнею в дворі,
заманило втіхою ...

Цілувався, ой, нене,
з милою дівчиною ...
Обіймала та мене,
ніжно під калиною ...

Ті роки пішли в туман
з юністю рутвяною…
Виріс кам'яний паркан
проміж нас з коханою…

І шепоче  очерет:
Де ти був сторіччями!?
Станув в ночі силует
хутору і дівчини…

Перше щастя, не секрет,
із журбою вінчане…


Рецензии