Мій любий, послухай мене:
Я далеко від рідних полів.
Доля стежину мою веде
У чужі, незнайомі краї.
Мені частенько сниться світанок,
Коли шумлять золотаві жита,
Як над тихим селом встає ранок
Та навколо усе обійма.
Не забула ні мамин поріг,
Ні калину в ранковій росі.
Я пройшла забагато доріг
Щоб Рідний край не забути в душі.
Мій любий, не повіриш?:
Відстань серцю не стане стіною.
Де б не жила я у світі - віриш? —
Я душею дома, з тобою.
М1й любий
© Copyright: Мария Майор-Килиманн, 2026
Свидетельство о публикации №126080204743
Свидетельство о публикации №126080204743
Рецензии