Ранкове сонце гріє і голубить,
Струмує ніжність теплим промінцем.
Мрійливу пристрасть ласка неба будить
Привітним легкокрилим вітерцем.
Немов олівчик пробігає промінь
По плетиву розсіяних думок,
Запалює в рядках незгасний пломінь,
А сутність очищає від чуток.
Торкається душі, чекає в тиші,
Коли накотить слів і фраз прибій,
Коли майнуть нові сюжети, глибші,
У хаотичній аурі подій.
По сховах підсвідомості, по нервах
Поблискує проворний промінець.
І вже слова, як лава безперервна,
Душі неспокій зводять нанівець.
Ранкове сонце
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126080204738
Свидетельство о публикации №126080204738
Рецензии