Лина Костенко Стояла груша, зеленел лесочек

               
                Перевод стихотворения Л.Костенко

Стояла груша, зеленел лесочек.
Стояло небо в грустном свете дня.
У груши тоненький был голосочек,
И в детство давнее она звала меня.

Мы в поле долго говорили с нею,
Не слыша даже грохота дорог.
А каждодневных дел моих каменья
Тем временем старый Сизиф стерёг.

Друг с дружкой рядом с нею мы стояли
И не скрывали страхи и мечты.
Она холодной осени боялась,
А я боялась шума, суеты.

Вдвоём мы с нею слушали кукушку.
И тучи шли, словно нездешний дым.
Сизиф курил, прихлёбывал из кружки,
И быть ему хотелось молодым.

Февраль, 2025
                Оригинал

Стояла груша, зеленів лісочок.
Стояло небо, дивне і сумне.
У груші був тоненький голосочок,
вона в дитинство кликала мене.

Ми з нею довго в полі говорили,
не чули навіть гуркоту доріг.
Мої важкі, мої щоденні брили
старий Сізіф тим часом постеріг.

Стояли ми одна супроти одної.
Ні з чим не крились, не хотіли йти.
Вона боялась осені холодної,
а я боялась шуму й суєти.

Удвох ми з нею слухали зозульку.
І хмари йшли, як нетутешній дим.
Сізіф курив свою гіркущу люльку,
йому хотілось бути молодим.