Таких, як ми, не було і нема…
Таких, як ми, коханням Бог рятує…
Я з розуму тебе навік звела…
Ти став мені безпекою усюди…
Життя — то є безцінність на межі…
Яка добро від злого відділяє…
Ти ніжністю мене приворожив,
Такою, що ніхто й ніде не має…
Розквітну, наче квітка й притулюсь
До серця твого, що мені ріденьке…
В обіймах найніжніших розчинюсь,
Бо ти заволодів моїм серденьком…
І хай в житті колись була «зима»…
Жаги до нього й далі не бракує…
Таких, як ми, не було і нема…
Таких, як ми, коханням Бог рятує…
(Ніка)
Липень 2026
Таких, як ми, не було i нема
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2026
Свидетельство о публикации №126073108501
Свидетельство о публикации №126073108501
Рецензии