Вечорiнь
Світло денне гасне помалу,
В гаю прохолода і небова тінь.
У тиші дзвінкій все німіє в оману,
Стрічає прозору блакить вечорінь.
Терпко сповзають росинки по травах,
Пахне п’янко полин і похміллям стерня,
Де золотом сонця на мокрих заплавах
Смеркають осяяні марення дня.
Павло Гай-Нижник
30 липня 2026 р.
Свидетельство о публикации №126073100625