Невпинно плюскочеш…
Чи все в тебе добре?
У дивній стихії
ти – вдень і вночі…
Про що ти шепочеш,
скажи мені, море!
Про що твої мрії
і думи твої?
Можливо, про мандри,
що змиті віками,
Про сховані перли
в глибинах води?
Чи привиди-хмари
з вітрами і снами,
Що в безміру щезли,
ти хочеш знайти?
Чи миті прозріння,
чи спогад містичний
Про ніч нескінченну
хвилюють єство?
А може, це – пісня
про човен величний,
Що в бурю страшенну
зірвався на дно?
Доносить безодня
віків шарудіння
І сіль гіркувату
похмурих часів…
У миті безсоння
я чую квиління
І ніч волохату –
У вирі вітрів!
Безмежжя прозоре
Спроможне радіти,
Ласкавість душевну
Вкладати у штиль!..
Дозволь мені, море,
тебе зрозуміти:
І мову бентежну,
і пристрасті хвиль!..
Дозволь зрозумiти
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126072804609
Свидетельство о публикации №126072804609
Рецензии