Летять мої рядки, немов птахи,
Шукають рими, щоб створити вірші,
Годую їх словами, щоб ясніші
Були від зерен розуму й жаги.
Як малюкам, шепчу я: “Не впадіть!” –
А потім відпускаю в світ безмежний,
Хоч він складний і часом незбагненний,
А часом навіть сповнений жахіть.
Можливо, хтось відчує хоч на мить
Тепло від слів, написаних ночами,
Наповнених палкими почуттями,
І в тиші ранку щастям відлунить…
Злітають вірші, линуть у блакить
Несуть мої фантазії і мрії,
Жадання, хвилювання і надії,
Нехай їм довго жити пощастить!..
Нехай пощастить
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126072804588
Свидетельство о публикации №126072804588
Рецензии