Я щасливий вже тим, що спроможний побачити ранок.
Що спроможний побачити променів світ крізь листву.
Що я бачу, як вітер здіймає спідниці фіранок.
І що бачу обличчя всіх тих, з ким я поруч живу.
Я щасливий вже тим, що спроможний почути дитину —
доню, сина, онучку, онука і всіх, хто в душі.
Хто не йде із думок, мрій, надій ні на жодну хвилину.
І для кого, по суті, живу і складаю вірші.
Я щасливий вже тим, що радію, як бачу і чую —
всіх і все, що складає моє непримхливе буття...
Бачу ранок... І день... Бачу вечір, коли я віщую —
сам собі пророкую — й на завтра щасливе життя...
Я щасливий вже тим... Бачити. Чути. Радiти
© Copyright: Миклош Форма, 2026
Свидетельство о публикации №126072802167
Свидетельство о публикации №126072802167
Рецензии