Бросая нас на амбразуру Любви...

Ночь натянув
              струной
              созвездий,
Укрылся Мир
         в ладонях сна,
В тисках сжимая
           якорь сердца,
Куда стекает тишина...

Живой Вселенной
                партитуру
Читает Вечность
             нам, как СтихЪ,
Бросая нас
              на амбразуру
ЛЮБВИ,
    создавшей свой язык!


Рецензии