Война то мерзость безбожная

«ВІЙНА — ЦЕ МЕРЗОТА БЕЗБОЖНА»

Війна — це мерзота безбожна,
Де брат здіймає меч на брата.
Де правда гине, мов тривожна
Сльоза останнього солдата.

Де замість слів — гармати грізні,
Де замість пісні — біль і крик.
Де матері старі і в нічку пізну
Чекають сина цілий вік.

Не ті, хто владу поділяє,
Ідуть під кулі і в вогонь.
Простий народ життя втрачає,
Стискаючи дитячу долоню.

Одні рахують мільярди,
А ми — могили край села.
Поки збагачуються кати,
Земля від крові почорніла.

Невже хоч клаптик території
Вартує сліз і стількох втрат?
Невже усі людські історії
Повинні вмерти від гармат?

Нас вчать ненавидіти люто,
Нас вчать шукати «ворогів».
Та Бог нам дав святу науку —
Любити навіть вбивць катів.

Христос не кликав до розправи,
Не ніс меча між поколінь.
Він ніс прощення, мир і славу,
Щоб світ підвівся із руїн.

Коли замовкнуть пропаганди,
Коли розвіється туман,
То стане видно без легенди:
Війна — найбільший наш обман.

Ми стали бідними душею,
Забувши Божий заповіт.
І платим кров'ю та землею
За чиюсь жадібність і гнів.

Тож хай сьогодні кожне серце
Себе спитає без прикрас:
Що я несу у світ уперто —
Любов чи ненависті час?

Бо мир народжується тихо,
Не в гуркоті важких гармат.
А там, де сіють смерть і лихо,
Не може бути Божих свят.

І доки плаче світ тривожно,
Я повторю з усіх щаблин:
Війна — це мерзота безбожна.
У ній немає слави. Є тільки смерть...
І людський страшний біль.

Автор священик Олександр (Широков) 27,07,2026 м Київ Україна.