Абищо до щастя нам не вистачає
свободи, надії, події, розмаю,
хвилини, години, що далі не знаю,
і, наче, примара, нерадо блукаю
в осінньому лісі без сонця і листя,
і долі не в небі, а долі шукаю,
крокую навмисно плаями за краєм,
і геть не знаходжу щасливого міста.
Лиш чорна вода обіцяє глибини.
По дзеркалу гладі крокують хмарини.
Допоки до храму я схилами п'явся,
допоки шукав це примарене щастя,
із сірого неба краплини в нестямі,
стібали щосили по спині різками.
світлина: Костянтин Трутовський. Місячна ніч.
про долi та долю
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126072706751
Свидетельство о публикации №126072706751
Рецензии