Владимир Сосюра. Любить Украину

Любить Украину

Всем сердцем, без корыстной меры не в лесть,
в беде, в благодатном веселье
любить Украину какую ни есть,
что песней словами и в деле;

любите её что во сне наяву–
соловью, вишнёвую, вечно–
привычно, как дышат, летают, живут,
вупой беззаветно, беспечно,

родной посвящая дела  и труды,
моления, гимны и жертвы...
никто без неё мы– что по ветру дым,
пустые, замшелые жерла.

По нам в целом свете с рожденья одна,
что имя и мать– Украина,
в роении пристальных мыслей она,
в биенье сердец заединых,

в  победы нескорой горячих слезах,
в потоке Днепра , в моросине,
в ребячьей улыбке, в девичьих глазах,
в сиянье знамён жёлто-синих,

в полётах ракет, изгоняющих взад
кровавых звхватчиков НАТО,
в руинах, где  выстроим , высадим город и сад
и выбелим чёрную хату.

Багрова и розова часом она
и снова лазурна на злате·
горит не сгорает, жива купина
за доброе милистью.платит.


перевод с украинского Терджимана Кырымлы


* * *
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.

Володимир Сосюра
1897–1965