Проходит июль...

Минає Липень. Серпень - от зайдЕ.
Ще неодмінно буде літня спека.
Що наша Доля кожному знайдЕ?
Нас знов чекають сум та небезпека?
Трава згоріла в промінях жорстких,
І вже з дерев десь опадає листя.
Зелених фарб  - замало молодих.
Та неба все ж така безодня чиста!
Майбутнє? Знов думки у даль жену.
Хто може відповість за ближні миті?
Життя? Життя із присмаком вогню,
Де чорним димом кроки оповиті.
Знов залишаю небо - у воді,
Любов - у спогадах - тривожних та приємних,
Ти пам'ятаєш, були молоді -
Шукали змісти у озерцях темних?
Шукали. Та нічого не знайшли.
Лише дзеркалило  водою чисте небо.
Були щасливі миті? Так, були.
Зірки були, що я збирав для тебе...
Минає Липень. Серпень от зайдЕ.
Ще неодмінно буде літня спека.
Що наша Доля кожному знайдЕ?
Нас знов чекають сум та небезпека?
Трава зійде, бо будуть ще дощі
І забринить на ній роса ранкова.
Пташиний спів почую у тишІ.
ТобІ зірки збиратиму я знову.
Ти пам'ятаєш, були молоді -
Шукали змісти у озерцях темних?
Шукаєм й досі. Досі - не знайшли.
Погляньмо, люба, у безмежне небо!
Майбутнє? Знов думки у даль жену...