Ой судьба моя судьба,
Ну куди ти полетіла.
Ти як пташка пролетіла,
Я і оглянутись не успіла.
Отак пролітає і життя
І йому не буде назад вороття.
Тільки і будемо згадувати
І Богу за доброту дякувати.
Та багато людей яким приходиться жити,
Як тій вербі , що схилилась над водою.
Але кожен несе свій хрест у житті,
Хоч і приходиться жити в самоті.
Та мені це не грозить
І я не боюсь далі жить.
Бо самота мені не страшна
Тому, що я живу не одна.
І хоча я вже розміняла дев’ятий десяток
І життя не повернути на початок.
Та все одно жалітись не потрібно,
А намагатися жити тільки гідно.
26.07.2026
Ой судьба моя судьба
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2026
Свидетельство о публикации №126072705531
Свидетельство о публикации №126072705531
Рецензии