Завжди не той. Завжди на зайвій смузі.
Завжди несеш минулого тягар.
Завжди на щось очікуєш у тузі
і п;єш врожаю осені узвар.
Завжди не там. Завжди віншуєш тихо
пустих братів й таких самих сестер.
Завжди лікуєш тих, хто вижив в лихо,
бо сам колись від лиха ледь не вмер.
Завжди не так. Завжди хрипиш у слові,
як вовк, що бачить Місяць тільки вдень.
Завжди чекаєш смерть напоготові,
щоб заспівати їй старих пісень.
Завжди не ти. Завжди не прагнеш бою.
Завжди в дорозі звідкись і кудись.
І все ж, залишся, друже мій, собою.
І мною теж назавжди залишись.
Завжди
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126072702342
Свидетельство о публикации №126072702342
Рецензии