Дощик за вікном про щось нашіптує,
Може, він сумує, може, тішиться,
Може, час життя мого відмірює
І зі мною так надривно ділиться.
Може, відшукати місце затишне,
Де світанок дах цілує лагідно,
Де тривожна думка не звучатиме
І в душі не буде так безрадісно?
Щоб травою пахло там і м’ятою,
Росами і сизими туманами,
Спокоєм і кавою духмяною,
А не смутним щемом і печалями.
Щоб літала бджілка над полянами,
Тиша обіймала прохолодою,
Тішила природа дивобарвами,
Душу рятувала від неспокою…
Може, там би дощик заспокоївся,
Тихо муркотів би сонним котиком,
А тривожних роздумів мелодія
В синь би здійнялась летючим човником
Затишне мiсце
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126072701502
Свидетельство о публикации №126072701502
Рецензии