Все просто, сонце...
Світ вже ніколи не буде таким, як раніше.
Він наче хостел, де варять дешевий віскі,
Торгують тілом... Та жити тут все страшніше.
Все чітко, сонце, — світ штучний, нерідний та чорно-білий.
В його розломах зникають міста та долі.
Проклята мітка — воюй, допоки не вбили,
Першим вбивай, щоби не гнити в полі.
Все ясно, сонце, — світ містить полярні дві директиви,
Дві ліги людства за задумом і протоколом:
Перша не вміє любити, бо нечутлива,
Тому руйнує усяке життя навколо.
Інша не пре війною в чужі країни,
Бо зрозуміла цінність життя нарешті.
Світ завжди ділився на хижаків та невинних.
Ким себе бачиш, сонце, на його рештках?
Лена Жажкова
26.07.2026.
Свидетельство о публикации №126072606434