У бездонну прозорість роси —
Не ступаю. Лечу. Без причини.
Світ розпався на тисячі «ти»
І зібрався в одне: «не покинеш».
Крапля світла, як вічність у дні,
Подих вітру, як відповідь долі.
Все вчорашнє, що було в мені,
Сьогодення розвіяло в полі.
Небо — в жмені. А жменя — пуста.
Все, що втримане, — знову крилате.
Моя істина світу проста —
Я з тобою навчилась літати…
***
© Copyright: Ольга Гресс, 2026
Свидетельство о публикации №126072603790
Свидетельство о публикации №126072603790
Рецензии