Іван Котляревський
09.09.1769-10.11.1838рр.
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться;
О, як болить моє серце,
А сльози не ллються.(2)
Трачу літа в лютім горі
і кінця не бачу,
тільки тоді і полегша,
як нишком поплачу.(2)
Не поправлять сльози щастя,
серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок
по смерть не забуде...(2)
Єсть же люди, що і моїй
завидують долі.
Чи щаслива та билина,
що росте на полі? (2)
Що на полі, що на пісках,
без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
і в своїй сторонці! (2)
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я ,бідна, тут горюю
прийди подивися.(2)
Полетіла б я до тебе,
та крилець не маю.
Щоб побачив, як без тебе
з горя висихаю.(2)
До кого я пригорнуся
і хто приголубить,
Коли тепер того нема,
який мене любить? (2)
Вiють вiтри, вiють буйнi... пiсня
© Copyright: Лариса Геращенко, 2026
Свидетельство о публикации №126072506092
Свидетельство о публикации №126072506092
Рецензии