В тишине сердца
У тиші серця проростає світло, як ранній промінь крізь густу імлу.
Людські почуття — мов ріки безкінечні, вони ведуть до істини й тепла.
Природа шепче: «Відновись, людино, знайди у собі силу й джерело».
У шелесті трави, у співі птаха живе надія, що тримає нас.
Любов — це вогонь, що не згорає, вона єднає душі й небеса.
Високі цінності — мов зорі вічні, ведуть крізь темряву до самого себе.
І кожен крок — це пошук і відкриття, це шлях, що зберігає людяність у нас.
Бо лиш тоді ми залишаємося людьми, коли в серці світло, тиша й любов.
Свидетельство о публикации №126072505663