Ну і що, що ми уже постаріли
Що наші скроні вже покрила сивина
Та цього не потрібно нікому боятись
Адже іще дає життя нам вона.
І потрібно намагатися не думати про це
А продовжувати спокійно всім жити
І тепло душі своєї сім’ї віддавати
Як колись віддавала нам мати.
А молодість свою ми забути не зможем
Тому, що вона в нашій душі зостанеться назавжди
Так що життя на цьому не потрібно зупиняти
Бо тепло душі своєї ми ще не все віддали.
Тепло душі ми віддаємо дітям і внукам
І віддавати будемо його ми залюбки
Щоб вони біди ніколи не зазнали
І завжди були щасливими в житті.
21.07.2026
Ну и що, що ми уже постарили
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2026
Свидетельство о публикации №126072406418
Свидетельство о публикации №126072406418
Рецензии