Прийду...

А ти поклич мене, поклич,
І я прийду, я обіцяю,
Щоб знову скрасить блідну ніч,
Яскравим світлом, тим що сяю.

Щоб дуже ніжно прошептати,
Усе що я в собі ношу,
І знов, як вперше покохати,
Твій всесвіт, котрим я дишу.

І ледь торкнувшись милих рук,
Зминити їх потусклий кольор,
Адже я чую справжній звук,
Коли кричить жіноча доля.

І все всередині болить,
Зриває дах від лютої болі,
Душа палає ї горить,
І відкриваеться до голі.

А ти поклич і я прийду,
Та огорну в своїх обіймах,
Шепну на вушко, я вже тут,
Як в тих чудових кінофільмах.

Зажгу в твоїх очах вогонь,
Великим полумьям кохання,
Ти дай мені свою долонь,
Я покладу в нього признання.

Про те, що так завжди болить,
Зриває дах від лютої болі,
Душа палає і горить,
І відкривається до голі.

Що ледь торкнувшись милих рук,
Міняю свій потусклий кольор,
Адже я чую справжній звук,
Коли кричить жіноча доля...
22.07.2026