Ира Дубова

Уходять друзі аж у небуття,
У іншій  світ, нам поки невідомий.
Нам  усмішку залишила на спомин,
Як справжні ліки проти забуття.

Із засвіту немає вороття...
Хоч серце аж заходиться від болю -Та віримо в продовження  життя -
Хай іншого, де стрінемось з тобою...

Згадаємо у цей скорботний час
Скамієчку...і усмішку Ірини...
Вже дев'ять днів... легких тобі хмаринок...
А ти сьогодні  знову серед нас...


Рецензии