Літо п’янить щодня
Спекою липня.
П’ю, як вино, життя,
Ще б мати крильця…
Плавиться від жари
Зморений розум.
Сонні стоять бори
В брані утоми.
В небі гуркоче грім
Нотами сварки.
В мороку запашнім –
Цноти фіалки.
Спалахів дивна гра,
Злякані тіні,
В озері лебедя;,
Наче у піні.
Ніби смачний нектар
Крапля-перлина.
В літнім сиропі чар
Тоне рутина.
Чується поговір
Мудрого міста…
Нервом зринає вірш
Дивного літа…
Дивне лiто
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126072108036
Свидетельство о публикации №126072108036
Рецензии