Гортаєш дні, як стрічку чужих новин,
шукаєш спокій у шумі нічних розмов.
Навколо тисячі міст і німих причин,
але у серці горить ця потреба знов.
Ми вимикаємо звук, коли тисне страх,
і пишемо «все ок» у холодний екран.
Та якщо серце тримає когось в думках,
то час не лікує — він просто ховає шрам.
Не відпускай, якщо там усередині ще болить,
навіть коли навколо суцільний зрив.
Доля — не збіг, не просто коротка мить,
це паралелі для тих, хто когдась любив.
Справжнє не зникне в заторах і гулі міст,
не розчиниться в натовпі на пероні.
Можна мовчати роками, втрачати зміст,
щоб потім затиснути пальці в своїй долоні.
Те, що твоє, проросте крізь туман і дим,
зведе мости, де тривала зима німа.
Якщо відчуваєш — серцем лишайся з ним,
бо без цього світла усередині нас нема.
Поза зоною
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126072107372
Свидетельство о публикации №126072107372
Рецензии
Те, що твоє, проросте крізь туман і дим,
зведе мости, де тривала зима німа.
👍 согласен)))
Дитрих Даркер 22.07.2026 00:26 • Заявить о нарушении
зведе мости, де тривала зима німа.
👍 согласен)))
Дитрих Даркер 22.07.2026 00:26 • Заявить о нарушении